Привіт, друзі!

Хочемо розказати вам трохи більше про майстерні і самих студентів.

Чому людям з аутизмом потрібні саме інклюзивні майстерні?

Або чому Андрій, Максим та інші студенти відвідують наш проект.

На жаль, дорослі люди з ментальною інвалідністю в Україні практично не мають можливостей для соціальної інтеграції. Це означає, що все, що чекає на них за лаштунками школи : ізоляція у межах сім'ї чи інтернату, який більше схожий на лікарню з тюремними порядками.

Але в інклюзивних майстернях - вони отримують можливість знаходити собі друзів, спілкуватися, розкривати свій творчий потенціал та проходити допрофесійну підготовку і в майбутньому працювати.

Оскільки середовище майстерні - зрозуміле, стабільне і наповнене необхідними підказками. А спеціалісти надають всебічну професійну підтримку на всіх етапах соціалізації і навчання.

Ось Андрій. Йому 18 років і він має аутизм.

За рік навчання керамічній справі Андрій навчився розкачувати пласт глини з частковою підтримкою асистента - і це велике досягнення. Після того як глина розкатана, Андрію потрібна допомога асистента на кожному кроці процесса створення чашки чи брошки. В звичайній керамічній студії Андрій навряд чи отримав би змогу займатися керамічною справою. Та в інклюзивних майстернях - Андрій може регулярно відвідувати як керамічну майстерню, так і художню, графічну чи навіть просто бути серед інших людей і відчувати себе потрібним.

Або Максим, йому 16 і в нього теж аутизм.

Максим навчається вдома з мамою і до 15 років не мав іншого кола спілкування, крім тісного кола сім'ї. В майстернях Максим знайшов друзів, з якими грає в настільні ігри та баскетбол, спілкується, готує обід, займається живописом і керамікою. І саме в майстернях Максим вперше відсвяткував свій день народження як справжній підліток : не з сім'єю, а з друзями. Які з'явилися в нього в майстернях.

Люди з аутизмом потребують прийняття, але також і спеціально організованих занять в малокомплектних групах з кваліфікованою підтримкою спеціалістів.

Та при дотриманні всіх цих умов - вони можуть жити звичайним для більшості життям. А не бути ізольованими у межах своїх домівок.